Бароко

Стиль бароко має значний вік. Початок стиля відноситься до шістнадцятого століття. Європейські майстри як раз почали освоювати новий стиль оздоблення апартаментів. У цей час в європейські мови потрапило жаргонне слово португальських ювелірів: «барок», що означало перлину неправильної форми. Після заснування стиля бароко прошло вже кілька століть, але дизайнери інтер'єрів періодично повертаються до гнутих меблевих ніжок, позолоченої ліпнині та розкішних тканин з бахромою. Вічна молодість цього стиля пояснюється досить просто: в усі часи попитом користувалися інтерьєри та декоратівні елементи, які підкреслюють достаток і розкіш. Бароко – стиль, який найбільше підходить до палаців. Але, кому з нас не хотілося б хоч раз відчути себе володарем палацу, нехай і маленького?

Повернемося в часі, які передували появі стиля бароко. Погляди на життя в епоху Відродження можна охарактеризувати простотою і ясністю. Ці якості були відображені в архітектурних стилях приміщень та їх інтерьєрах у вигляді прямих симетричних ліній та світлих чистих кольорів. Суспільна свідомість ХVII століття почала проявлятися в архітектурі та декорі інакше: це були криволінійні форми, завитки та відтінки густих насичених кольорів: колір червоного вина, смарагд, сапфір, золотий колір. Фасади будинків були схожі на вишукані торти. В парках влаштовувалися каскади феєрверків і фонтанів. Відповідно в інтер'єрах почали активно використовувати дзеркала, паркет і каскади з парчі. В цей час створюється імідж стиля бароко. Основними його рисами стають розкоші та найвищий рівень комфортності як фізично, так і духовно. Стиль бароко дуже близький гедоністам, які цінували тонку почуттєву насолоду, та намагалися не допускати буденності, а робити все незвичайним і урочистим: незвичайні відчуття, урочисті думки, незвичайне середовище для проживання.

Барокко

Архітектура

В архітектурі міських палаців і заміських резиденцій з'являються випуклі та увігнуті фасади, прикрашені витими колонами, пілястрами та ліпниною. Скульптурний декор був присутній іноді в такій кількості, що за ним навіть губилися конструкції самої будівлі. Геральдичні герби, амури та виноградні лози насичували не тільки фасади, але й елементи декору інтер'єрів приміщень.

У цей період набули популярності палаци П-подібного типу. Вони складалися з центральної будівлі, а також двох бічних виступів, які називалися ризалітами. Така будівля органічно поєднується з парком, який висаджували позаду палацу, а також двором перед фасадом палацу. Двір, як правило, захищали бронзові грати, вкриті позолотою. Якщо раніше через рови були перекинуті залізні мости, то в період бароко з'явилася мода на кам'яні мости, які прикрашаися статуями і величезними вазами для квітів. Слід також згадати про нововведення архітектора Мансара, який надав центральному приміщенню функціональний характер. Тепер покрівлі будинків почали прикрашати мансардами, і вони стали незвичайно мальовничими.

В будівлях, оформленних в стилі барокко, вестибюль прикрашають парадні мармурові сходи, а над ними знаходиться плафон стелі, який розфарбовується яскравими фарбами. Найчастіше навпроти сходів влаштовувався спеціальний балкон для оркестру, який на честь гостей виконував відповідну музику. В палацах стиля бароко парадні зали зазвичай облаштовували на другому поверсі. Між приміщеннями знаходилися вузькі галереї, які прикрашалися чудовими колекціями із картин і скульптур, вишуканими вазами на оригінальних підставках.

Одна з характерних рис барокко – це просторові ілюзії, які супроводжують інтер'єри цього стиля. Компонентами, традиційними для інтер'єрів бароко є дзеркала, стелі, стіни, екрани, розписані картинами з життя небожителів. На стінах висять красиві гобелени, на яких зображені пейзажі. Такі гобелени можна побачити і сьогодні в багатих сучасних будинках. Урочистий пафос інтер'єра посилюється за допомогою великої кількості важких тканин, килимів, розкішних виблискуючих люстр, позолоченої ліпнини, в якій найчастіше зображено листя і плоди, картуші та маскарони. Криволінійні, округлі контури надають декору динаміки та мальовничості.

Меблі

Розкіш і пишність інтер'єра бароко посилює оформлення меблів, які, починаючи з ХVII століття, стають все більш різноманітними. Для оздоблення меблів застосовуються різьблення, металеві накладки з бронзи та благородних металів, а також мозаїка з різних порід дерева (інтарсія). Епоха бароко залишила нащадкам такий предмет меблів як шезлонг, а також так звані канапе-кушетки на шести або восьми ніжках.

Особливо багато модифікацій придумано для такого обов’язкового елемента інтер'єра, як ліжко. Варіанти ліжок з різними балдахінами часто прикрашали султанами з пір'я страуса. Ложе спиралося на скульптури у вигляді жіночих торсів, а в ногах – на елементи, які нагадували античні вази. В епоху бароко на зміну скриням (кассоне), що панували в епоху Відродження, прийшли комоди, книжкові шафи та бюро.

Барокко

Тканини

В інтер'єрі бароко особлива увага приділялася тканинам. Елементи, виконані з тканин, мусили сяяти особливою розкішшю. Так само, як і в середньовіччі, широко поширені шпалери – ткані килими без ворсу, якими завішували стіни будинків. У Франції в ХVII столітті шпалери почали називати гобеленами на честь братів, які заснували власне виробництво таких килимів. Якість гобеленів в епоху бароко була настільки високою, що вони конкурували з живописом. Будуари прикрашалися шторами – щільними полотнами зі складним тканим рисунком. Не тільки в цьому столітті, але і пізніше престижним був оксамит. Ця тканина вважається найбільш характерною для стиля бароко. Особливо цінувався длінноворсовий генуезький оксамит. У період розквіту бароко в Ліоні була виготовлена нова атласна тканина з дрібним рисунком рослинної тематики. Така тканина одержала досить широке поширення під час оздоблення інтер'єрів барокко. Крім того, до кінця ХVII століття в моду ввійшла матерія, що в Англії називалася japanning, хоча на ній зображувалися картини не тільки японської, але й китайської тематики – східні пейзажі, барвисті птахи та квіти. Описані вище прийоми декорування застосовуються і сьогодні під час створення інтер'єрів у стилі бароко.

Освітлення

Освітлення за допомогою свічок додавало інтер'єрам ХVII століття романтичне та неповторне звучання. Воно передавалося на картинах художників того часу. Саме при свічках були придумані різноманітні прилади освітлення, які мали не тільки чисто утилітарне призначення, але і стали самостійними елементами декору. Це – канделябри і жірандолі, шандали і свічники. Якщо свічники і шандали можна було досить вільно переміщати з однієї кімнати в іншу, то канделябри і жірандолі закріплювалися на підлозі або стінах. Назва «люстра» у перекладі з французької означає «блиск». Цей світильник почали застосовувати в другій половині ХVII століття і з того часу він став (і досі залишається) найефектнішим з усіх джерел світла. Кришталева люстра є обов'язковою деталлю будь-якого інтер'єра «палацового» типу.

‹ Стилі інтер'єраНачало разделаАфриканський стиль ›