Рококо

Стиль рококо став блискучим завершенням стиля бароко. Якщо для бароко необхідна вся гамма емоцій – від радості до трагедії, то для тих, хто насолоджуються рококо потрібні лише вишукані, тонкі та витончені емоції. «Витончений» – це ключове слово даної епохи. Саме тоді спостерігається відхід від життя у світ фантазій, театралізованої гри, міфічних і пасторальних сюжетів з обов'язковим легким нальотом еротизму. Тому навіть у видатних майстрів вироби хоча і декоративні та граціозні, але декілька поверхневі.

Натхненником стиля рококо став італієць Ж. О. Месон 'є, в творах якого вперше з'являються химерні асиметричні форми, зокрема – мотив капризно зігнутої раковини (rocaile – звідки і французьке rococo).

Хоча рококо називають «стилем Людовика XV», але, на відміну, від бароко він не був чисто придворним мистецтвом. Більшість будівель рококо – це приватні будинки та заміські палаци французької знаті. Кімнати в них розташовувалися не анфіладою, а утворювали асиметричні композиції. В центрі, зазвичай, розташовувався парадний зал (салон). Кути кімнат закруглюються, всі стіни прикрашаються різьбленими панелями, позолоченими орнаментами і дзеркалами, які візуально розширюють простір, надаючи йому невизначеності. Кімнати стають трохи менше і нижче, створюючи атмосферу інтимності, характерну для будуарів.

Рококо

У колориті переважають ніжні пастельні тони. Найбільш популярними колірними поєднаннями є такі: біле з блакитним, зеленим або рожевим, крім того, неодмінно має бути золотий колір.

Саме в епоху рококо вперше виникає уявлення про інтер'єр, як цілісний ансамбль: стильова єдність будівлі та внутрішнього інтерьєра – стін, стелі, підлоги, меблів, декоративного оздоблення. Ніколи раніше інтер'єр так точно не відповідав характеру життєвого укладу. Всі предмети інтер'єра виготовлені так, щоб створювати найбільш комфортну обстановку.

Для меблів стиля рококо характерна повна відмова від автономності окремих елементів конструкцій, симетрії та прямих ліній. Головним стає прагнення розчинити деталі в загальному об’ємі предметів. Недарма меблі рококо здається нібито відлитими з однієї пластичної маси.

В декоративному оздобленні меблів перевага надається бронзовим накладкам. Іноді вся поверхня предметів оброблялася кольоровими лаками і теж декорувалася накладками або золоченою різьбою.

Безтурботне життя світських салонів було зосереджено навколо жінки, і капризи світських манірниць задають основний тон: витончено-декоративний і легковажний. З'являються суто жіночі предмети меблів. Це секретер на високих ніжках з відкидною дошкою і безліччю потайних відділень; картоньєрка (шафка для паперів); туалет з відкидним дзеркалом і різноманітні тумбочки.

Рококо

Саме секретери і комод з двома ящиками (commode означає французьською «зручний») – це основний вид корпусних меблів у той час.

Головним елементом в інтерьєрі рококо є безумовно камін: невисокий, покритий мармурової плитою і заставлений канделябрами, годинниками, порцеляновими дрібничками та іншими прикрасами. Над ним зазвичай вішалося дзеркало в розкішній рамі.

В меблях для сидіння також народжуються нові форми: канапе (диван у формі декількох з'єднаних крісел), шезлонг, бертер (глибоке крісло). Під час створення диванів і крісел враховуються й особливості пишного жіночого одягу. Меблі тепер виготовляють так, щоб вони були зручними та комфортними.

Говорячи про меблі для сидіння взагалі й епохи рококо зокрема, не можна не згадати ім'я Томаса Чіппендейла (1718-1779), який був провідним меблярем епохи, прославившись і як майстер-практик, і як автор численних меблевих проектів.

Стиль творів Чіппендейла являє собою своєрідне сполучення французького рококо з формальними елементами англійських меблів першої третини XVIII століття, з готичними та китайськими мотивами. В 1754 році Томас Чіппендейл видав альбом зразків своїх меблів, який зробив великий вплив на меблеве мистецтво не тільки Англії, але й усієї Європи.

‹ РенесансНачало разделаСкандинавський стиль ›