Романський стиль

Мистецтво ХI-XII століть називають романським. Це перший загальноєвропейський художній стиль. На початку XIX століття термін «романський стиль» був введений французькими археологами. Вивчаючи будівлі, знайдені під час розкопок, вони дійшли до висновку, що вони нагадують споруди Стародавнього Риму. Саме звідси і походить термін «романський» – римський. Ця назва поширилася і на мови деяких європейських народів.

Романський стиль

В романському стилі визначальну роль відігравала архітектура. Ніби відповідаючи поглядам отців церкви, які були супротивниками розкоші, споруди цього стиля (замки та храми) були суворими і позбавленими будь-яких надмірностей. Все було підпорядковане суворій дійсності. Кам'яні будівлі в період міжусобиць виконували роль фортецій. Вони мали масивні стіни, вузькі вікна, високі вежі.

Романський стиль

Основними типами будинків були лицарські замки, монастирські ансамблі та храми. Замки будувалися на високих пагорбах, схилах річок, обносилися стіною та ровом для надійного захисту. Оскільки головною турботою були надійність і солідність будівлі, то архітектура їх не відрізнялася особливою витонченістю та смаком. Зазвичай замки складалися з широких круглих веж із зубчастими платформами, іноді вежі виконувалися чотирикутними. Вежі складали невід'ємну приналежність усякого замку і були особливим знаком дворянства.

Зубчасті галереї з'єднували вежі замку між собою. Крім того, вони обладнувалися різноманітними вікнами, які були не тільки круглі та чотирикутні, але й мали форму вух, очей, або трилисника. Ставні ж робилися з полотна. Вхід в замок захищався палісадами, ровами, бійницями та амбразурами в стінах. Людям цієї пори подобалося все масивне, міцне та величезне, у них не було ані найменшого смаку до витонченого. Монастирський собор поряд із замком являв зразок романської архітектури. Романські собори також були досить масивними. Монастир о тій порі – це осередок життя. Тут працювали майстри-ремісники, сюди сходилися численні паломники. Тому одним з головних завдань романського стиля стала необхідність створити приміщення для тих, хто молиться, а не для Божества, що було дуже важливо в античності.

Романський стиль

Романські храми вражають своєю потужністю. В них немає нічого незрозумілого. В усьому відчувається крайня простота. Храми створюють двоїсте відчуття – піднесене і водночас важке та приголомшливе. Спочатку собори будувалися з плоскими стелями, пізніше перекриття внутрішніх приміщень почали виконували кам'яним напівкруглим склепінням. Щоб склепіння не обвалилося, будували масивні, важкі стіни. Зсередини храми прикрашалися фресками, ззовні рельєфами, часто розфарбованими. Стіни храмів і замків завішувались тканими килимами з зображеннями сцен, що мали нерелігійний зміст. Наприклад, килим з собору в Байо (XI ст), який складає 70 м завдовжки і 50 см шириною. Він зображує завоювання Англії. Цей килим є своєрідною енциклопедією.

Скульптура була пов'язана з архітектурою, оскільки самостійності вона не мала. Її призначення було прикрашати, просвіщати, вражати, виховувати. Центральною ідеєю скульптури була ідея Бога. Романська скульптура передавала хвилювання, відчуженість від усього земного, трагічність почуттів.

В епоху романського мистецтва розвивалися і різноманітні види живопису: мініатюра, монументальний живопис, а також починав розвиватися вітраж. У мистецтві мініатюри в цей період головним чином була представлена книжкова мініатюра, оскільки книги обов’язково супроводжувалися ілюстраціями. Свій розвиток отримав і монументальний живопис. На жаль, зразки цого майже не збереглися. Взагалі сюжети романського монументального живопису носили виключно біблійну спрямованість. Вони мали в основном повчальний характер і були пов'язані з архітектурою: відігравали важливу роль в організації інтер'єра собору.

‹ Африканський стильНачало разделаТехно ›